Рема 7. ПОЛІТИКО-ПСИХОЛОПЧНА КУЛЬТУРА СУСПІЛЬСТВА 7.1. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА І ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ Надзвичайно важливим чинником і необхідною умовою функціонування політичної сфери суспільства є політична культура як складова загальної, зокрема психологічної, культури суспільства, соціальних груп та індивідів. Взагалі політика могла б вважатися доволі простою сферою людської діяльності, якби суб'єкти політичної діяльності (індивіди, соціальні групи, інституції тощо), маючи свої специфічні інтереси, потреби, мету, не намагалися вплинути один на одного, змінити свідомість та поведінку інших суб'єктів у процесі цієї діяльності. Характер і рівень політичної культури суспільства великою мірою визначає його політичне життя. Виступаючи як засіб політичної соціалізації людини, спосіб організації та розвитку політичного життя суспільства, політична культура завжди формується на певному рівні політичної ідеології та соціальної психології. Вона включає до себе ідеї, переконання та погляди, способи діяльності, індивідуальний та суспільний досвід, традиції, звички, почуття. Інакше кажучи, політична культура поєднує в собі об'єктивні соціально-нормативні компоненти свідомості та поведінки і суб'єктивні стани, які відображають переживання відповідності цих нормативів реальному життю. У структурі політичної культури можна виділити, по-перше, рівень розвитку та співвідношення усталених правових, соціальних, моральних і психологічних норм - регуляторів суспільних відносин; по-друге, когнітивні (інформаційні), емоційно-комунікативні та практичні (поведінські) компоненти формування суспільної свідомості і засвоєння їх окремою особистістю та соціальними групами. Таким чином, під поняттям "політичної культури" ми будемо розуміти якісну характеристику політичного життя суспільства, ступінь розвитку і співвідношення між правовими, соціальними і психічними регуляторами функціонування політичної сфери суспільства. Останні сприяють політичній соціалізації особистості, конституйовані у соціально-політичних інститутах, суспільній свідомості і політичній практиці. Розрізняють поняття політичної культури суспільства, суспільної групи та окремої особистості. Якщо розглядати політичну культуру великої суспільної групи, слід зазначити, що соціальні та психічні регулятори її діяльності мають свою специфіку. Скажімо, члени суспільно-політичної організації, партії та ін., об'єднуючись у свою спільноту, добровільно регламентують її діяльність, створюють внутрішні "правила гри". А наприклад, соціальні та психічні регулятори діяльності нації мають трохи інше походження. До нації, на відміну від партії, неможливо вступити. А відтак зрозуміло, що тут діють здебільше соціопсихічні (етнічні) чинники, які є доволі консервативними. Індивідуальна політична культура характеризується ступенем знання, емоційного відношення і практичного опанування нормами політичної соціалізації, загальнокультурним рівнем, компетентністю у політиці, адекватністю оцінок, рівнем свідомості, розумінням своєї соціальної ролі, ступенем включення до суспільно-політичної системи тощо. Оцінюючи явище політичної культури, слід сказати про вагому роль в її функціонуванні загальної, національної культур, культури суспільних станів, регіонів тощо. Ці кола культури впливають на той результуючий чинник, який визначає організацію та культуру політичного життя суспільства. ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З методологічного погляду дуже важливим під час дослідження політичної сфери суспільства є виокремлення типології політичної культури. Звичайно, наведену типологію політичної культури не можна вважати закінченою, оскільки такий складний об'єкт для дослідження як політична культура може характеризуватися значно більшою кількістю параметрів оцінки. ВИДИ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ Відштовхуючись від аналізу суспільних відносин, можна виокремити такі види політичної культури: 1. Культура депутатської, у тому числі парламентської діяльності, предметом якої є професійна, напівпрофесій...